Процедура банкрутства під час дії воєнного стану

Загалом справи про банкрутство під час дії воєнного стану розглядаються у звичайному режимі, із врахуванням особливостей воєнного стану та сучасних загроз, які зумовлені проведенням бойових дій та ракетними обстрілами України.
Статистичні дані щодо справ про банкрутство за 2023 рік на даний час відсутні, але на ресурсах Верховного Суду є дані за 2022 рік. Так, за статистичними даним, що містяться на сайті Верховного Суду протягом 2022 року було відкрито 9 725 проваджень у справах про банкрутство, що на 42 % менше, ніж за аналогічний період 2021 року, що складало - 16 791 проваджень. В статистичних даних такі справи позподілені за певними критеріями, а саме:

банкрутство юридичної особи – 583 заяви, що на 28 % менше, ніж протягом 2021 року (813 заяв);
неплатоспроможність фізичної особи (в т. ч. неплатоспроможність фізичної особи-підприємця) – 419 заяв, що на 18,5% менше, ніж протягом 2021 року (514 заяв);
грошові вимоги кредитора до боржника – 2 367 заяв, що на 50% менше, ніж протягом 2021 року (4 722 заяв);- інші справи – 6 356 заяв, що становить приблизно 65 % від загальної кількості проваджень, відкритих у 2022 році.

Тобто можна зробити висновок, що воєнний стан має значний вплив щодо зменшення справ про банкрутство, але це не говорить про повну відсутність судової практики щодо розгляду справ цієї категорії.
Що стосується практики Верховного Суду щодо справ про банкрутство юридичних осіб та відновлення платоспроможності фізичних осіб (в т.ч. фізичних осіб-підприємців) під час дії воєнного стану, то вона постійно вдосконаюється, Верховний Суд постійно робить висновки про застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства. Тому пропоную розглянути такі висновки щодо процедур банкрутства під час дії воєнного стану у 2023 році.
Щодо апеляційного оскарження ухвали про приєднання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в Постанові від 16 серпня 2023 року по справі № 920/162/23 дійшов висновку, що ухвала про приєднання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, що надійшла пізніше, до матеріалів справи за відповідною первісною заявою стосовно того самого боржника для одночасного розгляду в порядку частини 4 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає апеляційному оскарженню відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо ретроспективного оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство конкурсним кредитором, грошові вимоги якого були визнані після постановлення оскаржуваної ухвали.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в Постанові від 12 липня 2023 року по справі № 915/1097/20 дійшов висновку, що конкурсні кредитори після набуття процесуального статусу учасника справи про банкрутство не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі протягом розумного строку з дня визнання їхніх грошових вимог до боржника за умови поновлення господарським судом строку на апеляційне оскарження. При поданні апеляційної скарги вони як учасники справи не мають доводити, що оскаржуване судове рішення стосується їхніх прав, інтересів або обов’язків.

Щодо визначення суду, який розглядає спори щодо оскарження постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, стороною яких є боржник у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 31 серпня 2023 року по справі № 640/26320/20 дійшла висновку, що спори щодо оскарження постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з примусового виконання наказів господарського суду, стороною в яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, підлягають розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Щодо розгляд кредиторських вимог окремого кредитора після закриття провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 червня 2023 року по стправі № 908/73/22 дійшов висновку, що що задоволення заяви кредитора про визнання його грошових вимог до боржника після завершення щодо боржника комплексу процедур і механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, та за відсутності провадження у справі про банкрутство боржника призведе до порушення принципу правової визначеності в контексті обсягу прав і обов’язків боржника та інших кредиторів у справі стосовно банкрутства, а тому вимоги кредитора вважаються погашеними.
Відсутність провадження у справі про банкрутство боржника унеможливлює розгляд та задоволення заяви окремого кредитора поза межами провадження у справі про банкрутство такого боржника, оскільки визнання судом вимог кредитора приведе до наділення кредитора певним обсягом прав, які можуть бути реалізовані виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

Кодекс України з процедур банкрутства визначив порядок розгляду заяв із грошовими вимогами кредиторів до боржника, з якого випливає, що розгляд таких заяв здійснює суд виключно в межах відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.
При цьому чинним законодавством України не передбачено можливості розгляду господарським судом заяви з грошовими вимогами до боржника в порядку статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства поза межами провадження у справі про банкрутство. Норми Господарського процесуального кодексу України також не передбачають можливості розгляду заяв з грошовими вимогами в господарській справі з вимогами до боржника після закриття провадження у справі.

Щодо порядку дій господарського суду при розгляді заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство різних кредиторів до того самого боржника, поданих до різних господарських судів.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в Постанові від 26 квітня 2023 року по справі № 904/2154/22 дійшов висновку, що територіальна юрисдикція справи про банкрутство юридичних осіб за критерієм місцезнаходження боржника у випадку звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб має визначатися на дату подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за місцезнаходженням боржника відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
У разі звернення ініціюючих кредиторів до різних господарських судів із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство має розглядатися заява, яка була календарно першою подана до суду (безпосередньо або через пошту чи інші засоби зв’язку), господарським судом за місцезнаходженням боржника, визначеним на підставі відомостей у Єдиного державного реєстру на день подання першої заяви.
Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження після подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
У випадку підтвердження правомірності відкриття однієї справи про банкрутство боржника інша справа про банкрутство того самого боржника закривається на підставі пункту 3 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), про що суд постановляє відповідну ухвалу.
Кодекс України з процедур банкрутства не містить спеціальної норми щодо передачі за підсудністю справи про банкрутство, тому передача справи про банкрутство за підсудністю здійснюється на підставі та в порядку, встановленому статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо перегляду господарським судом судових рішень за нововиявленими обставинами в межах справи про банкрутство.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в Постанові від 15 березня 2023 року по справі № 904/10560/17 дійшов висновку, що у разі, коли під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів господарським судом встановлені нововиявлені обставини, які істотно впливають на оцінку обґрунтованості вимог іншого кредитора до боржника, зокрема спростовують існування грошового зобов’язання боржника перед іншим кредитором, наявність такого, що набрало законної сили судового рішення, яким було підтверджено грошове зобов’язання боржника перед таким кредитором, оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, з урахуванням нововиявлених обставин, і само собою не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів.

Щодо здійснення судового контролю за правовідносинами з примусового виконання судових рішень у межах справи про банкрутство.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в Постанові від 13 квітня 2023 року по справі № 910/21981/16 дійшов висновку, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються й на правовідносини з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Щодо учасників справи позовного провадження в межах справи про банкрутство.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 26 квітня 2023 року по справі № 914/2441/15(914/841/22) дійшов висновку, що суб’єктний склад учасників господарського процесу в межах позовного провадження відповідно до Господарського процесуального кодексу України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства.

У розумінні положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 3 ччастини 3 статті 258 та статті 259 Господарського процесуального кодексу України учасниками справи позовного провадження, що розглядається в межах справи про банкрутство, яким заявник апеляційної скарги зобов’язаний надіслати копію скарги, є саме особи, визначені статтями 41 та 45 Господарського процесуального кодексу України. Тому, такими особами є позивач і відповідач, а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо покладення обов’язоку підвищеного стандарту доказування на заявника грошових вимог до боржника на підставі боргової розписки.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в Постанові від 01 березня 2023 року по справі № 902/221/22 дійшов висновку, що не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності чи дійсності таких зобов’язань на підставі інших доказів, що підтверджують або спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики боржнику.

Щодо визнання договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним (фраудаторність).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 19 січня 2023 року по справі № 925/1248/21(925/111/22) дійшов висновку, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов'язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий «дружній кредитор»).

Учинення боржником, за наявності у нього невиконаних зобов'язань перед кредитором та неможливості їх виконання, правочину з придбання ним активу - цінних паперів, операції з яким не віднесені до видів його діяльності, свідчить про формальний характер такої заборгованості та її фактично штучне нарощення задля збільшення боргових зобов'язань боржника та включення цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів, як наслідок, зумовлює зменшення конкурсної маси боржника за рахунок якої здійснюється задоволення вимог інших кредиторів.
Такий правочин за участі боржника своїм правовим наслідком вчинення очевидно має вплив на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника.

Кредитор як особа, в якої наявний інтерес у справі про банкрутство - збільшення ліквідаційної маси боржника та задоволення за рахунок неї його грошових вимог до боржника, має право на звернення до суду з заявою про визнання недійсним правочину боржника, який було вчинено до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з підстав, передбачених нормами Цивільеого кодексу України та Господарського кодексу України чи інших законів.

Договір купівлі-продажу цінних паперів не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником шляхом штучного нарощування кредиторської заборгованості, створення переваг для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам і як наслідок порушення встановленої законом черговості або пропорційності задоволення вимог окремого класу кредиторів та створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Щодо поновлення пропущеного заявником 30-денного строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 19 січня 2023 року по справі № 902/207/22 дійшов висновку, що під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства, які є спеціальними стосовно норм Господарського процесуального кодексу України.
Одним з таких питань є питання строк заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства , яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства трок на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.

Щодо визначення кола суб'єктів солідарної відповідальності за правилами частини 6 статі 34 Кодексу України з процедур банкрутства у разі зміни керівництва боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 04 липня 2023 року по справі № 911/293/21 (911/682/22) дійшов висновку, що сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які є своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати), внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

З урахуванням наведеного у справі про банкрутство юридичної особи питання встановлення порушення абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, як підстави для солідарної відповідності, у разі множинності її суб'єктів, вирішується індивідуального щодо кожного із цих суб'єктів, виходячи не тільки із тих об'єктивних обставин як здійснення керівництва юридичною собою боржника в період, коли він перебував в стані загрози неплатоспроможності більше місяця, але і виходячи із добросовісності поведінки керівника у відповідний період: а саме з урахуванням того, чи докладав цей керівник максимальних зусиль подолати у розумний строк тимчасові фінансові ускладнення боржника або, навпаки, вчиняв незаконні дії щодо боржника, перешкоджав його діяльності, чи посилював негативний фінансовий стан боржника тощо.
Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього Кодексу України з процедур банкрутства обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
Отже, якщо протягом періоду керівництва юридичною особою настали обставини її загрози неплатоспроможності, які лишались незмінними протягом більше ніж один місяць, однак керівник допустив бездіяльність, ухилившись від виконання покладеного на нього Кодексу України з процедур банкрутства обов'язку щодо подання до суду заяви боржника про власне банкрутство, то є підстави для покладення на цього керівника солідарної відповідальності за правилами частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Водночас це не означає, що наведене порушення з наслідками у вигляді солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство за наведеними правилами можна встановити лише щодо того керівника, в період керівництва якого виникли обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи.
Таким чином, не зважаючи на воєнний стан, Верховний Суд постійно робить висновки про застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства та щодо певних процесуальних питань практики банкрутства та відновлення платоспроможності фізичних осіб (в т.ч. фізичних осіб-підприємців).